21 вересня на сайтах агентства «Інтерфакс-Україна» та видання «EconomistUA» була опублікована стаття за авторством Посла Китаю в Україні Ма Шенкуня під назвою «Разом до спільного процвітання: Китай і Глобальний Південь на шляху взаємовигідного розвитку».

Нижче наведено повний текст статті. 

Сьогодні світ проходить через глибокі трансформації, а зміцнення позицій країн Глобального Півдня як єдиної спільноти стало незворотною тенденцією нашого часу. Нині на Глобальний Південь припадає 70% населення світу, понад 40% світової економіки та 80% зростання світової економіки. У цьому історичному процесі Китай незмінно залишається найщирішим другом і найнадійнішим партнером широкого кола країн, що розвиваються.

Співпраця Китаю з країнами Глобального Півдня — це не гра з нульовою сумою, а взаємна підтримка на шляху до успіху. Це не одностороннє отримання вигоди, а спільне створення нових можливостей. Практика Китаю переконливо доводить, що розвиток — це право всіх країн, а не привілей окремих держав. Від обміну досвідом розвитку та відкриття ринкових можливостей до послідовного просування співпраці в рамках «Одного поясу, одного шляху», від спільного захисту миру до сприяння спільному розвитку — співпрацю Китаю з країнами Глобального Півдня завжди об’єднує одна ключова ідея: спільний шлях до успіху та взаємне посилення можливостей. Що ж до тверджень про те, нібито Китай, досягнувши успіху, «забирає драбину розвитку», «витісняє країни, що розвиваються» чи «експлуатує інших задля власної вигоди», то вони не відповідають фактам і не витримують перевірки реальністю.

I. Власний розвиток Китаю стає реальною опорою для Глобального Півдня

По-перше, Китай робить особливий акцент на розвитку інфраструктури як фізичної основи взаємопов’язаності. За кілька десятиліть Китай перетворився з традиційно аграрної країни на другу за величиною економіку світу. За межею бідності, визначеною Світовим банком на рівні 1,9 дол. США на одну особу на день, Китай від початку політики реформ і відкритості вивів із бідності понад 800 млн людей, а на частку Китаю припало понад 70% глобального скорочення бідності. Останніми роками середній щорічний внесок Китаю у зростання світової економіки становить близько 30%.

На шляху власного стрімкого розвитку Китай не забував ділитися його можливостями з широким колом країн, що розвиваються. Китай добре усвідомлює, що недостатній рівень розвитку інфраструктури є одним із ключових обмежень для індустріалізації багатьох країн, що розвиваються. Для подолання цієї проблеми китайські компанії реалізували тисячі проєктів із будівництва доріг, мостів, портів та енергетичних об’єктів, допомагаючи країнам-партнерам розбудовувати «капіляри» економічного розвитку. Ці проєкти охоплюють величезні території Азії, Африки та Латинської Америки — від транскордонних залізниць у Південно-Східній Азії та сучасних портів в Африці до високогірних автомобільних доріг у Латинській Америці й енергетичних коридорів у Центральній Азії. Вони суттєво спростили торговельні зв’язки, стимулювали місцевий економічний розвиток і принесли відчутну користь людям.

По-друге, Китай надає «м’яку підтримку», допомагаючи країнам зміцнювати власний потенціал. Розвиток Китаю не позбавляє інші країни можливостей. Навпаки, Китай будує дедалі більше «драбин», які дають країнам змогу разом підніматися вище. Шляхом передачі технологій, підготовки кадрів і промислової співпраці Китай допоміг багатьом країнам, що розвиваються, сформувати власні виробничі спроможності та кадровий резерв. Чимало студентів і технічних фахівців із країн Глобального Півдня після навчання та підготовки в Китаї повернулися на батьківщину й стали важливою рушійною силою індустріалізації своїх країн. Така співпраця, спрямована на зміцнення спроможностей, має значно більшу довгострокову цінність, ніж проста фінансова допомога, і на практиці підтверджує відому мудрість: «Краще навчити людину рибалити, ніж просто дати їй рибу».

II. Відкритий і масштабний ринок Китаю дає змогу більшій кількості країн отримувати вигоди від торгівлі

Китай є одним із найбільших покупців на світовому ринку з дедалі більшим попитом на імпорт. Торгівля ніколи не є грою з нульовою сумою, де виграш однієї сторони означає втрати іншої. Навпаки, торгівля є спільною справою, що забезпечує взаємну вигоду. Китай уже багато років поспіль залишається найбільшою країною світу за обсягом торгівлі товарами, однак це не означає «витіснення» інших держав. Навпаки, Китай є другим за величиною імпортним ринком світу та протягом багатьох років робить вагомий щорічний внесок у зростання світової торгівлі. У 2025 році загальний обсяг імпорту та експорту товарів Китаю сягнув 45,47 трлн юанів, збільшившись на 3,8% у річному вимірі. Обсяг імпорту становив рекордні 18,48 трлн юанів. Таким чином, Китай уже 17-й рік поспіль залишається другим за величиною імпортним ринком світу. Китай також є головним торговельним партнером для понад 160 країн і регіонів.

Політичні заходи надають ще більш конкретні переваги. Китай запровадив нульові тарифи для найменш розвинених країн та активно розширює імпорт з Азії, Африки та Латинської Америки, забезпечуючи цим країнам додаткові валютні надходження та сприяючи створенню робочих місць. У 2025 році імпорт Китаю з найменш розвинених країн зріс на 9%, а імпорт з Азії, Латинської Америки та Африки — відповідно на 3,9%, 4,9% і 6%. Із 1 травня 2026 року Китай запровадив режим нульових тарифів для всіх 53 африканських держав, які мають дипломатичні відносини з Китаєм. У травні та червні імпорт Китаю з Африки становив 193,8 млрд юанів, що на 23,5% більше, ніж за аналогічний період попереднього року. Китай уже вісім років поспіль проводить Китайську міжнародну імпортну виставку, де для країн, що розвиваються, створено найбільшу окрему експозиційну зону, а загальна сума угод про наміри перевищила 580 млрд дол. США. Подальше зростання китайського ринку створюватиме для країн, що розвиваються, ширші можливості для експорту та нові стимули для економічного розвитку.

Крім того, Китай є стабільним і надійним постачальником. Великі обсяги машин і обладнання, проміжної продукції та технологічних рішень, які постачає Китай, є ключовими ресурсами, яких гостро потребують багато країн світу для запуску процесів індустріалізації. У 2025 році експорт високотехнологічної продукції Китаю сягнув 5,25 трлн юанів, збільшившись на 13,2% у річному вимірі. Експорт так званої «нової трійки» — електромобілів, фотоелектричної продукції та літієвих акумуляторів — зріс на 27,1%, забезпечуючи країни-партнери необхідними технологіями й обладнанням для індустріалізації.

Між промисловими ланцюгами та ланцюгами постачання Китаю й економіками країн Глобального Півдня сформувався високий рівень взаємодоповнюваності. Китай є водночас важливим кінцевим ринком і великим покупцем, а також ключовим постачальником і джерелом технологій. Завдяки такій багаторівневій торговельно-економічній взаємодії всі сторони спільно сприяють подальшому зростанню світової торгівлі та надають більшій кількості країн, що розвиваються, можливість краще інтегруватися в міжнародну систему поділу праці та кооперації й користуватися перевагами глобалізації.

III. Співпраця в рамках «Одного поясу, одного шляху» стає потужним двигуном розвитку Глобального Півдня

Чим насправді є така співпраця — способом одностороннього отримання вигоди за рахунок інших чи джерелом нового імпульсу для розвитку? Факти дають однозначну відповідь. За більш ніж десять років ініціатива «Один пояс, один шлях» перейшла від концепції до практичних дій, від бачення — до реальності, ставши міжнародним суспільним благом, що втілює китайську мудрість. Ініціатива дотримується принципу широких консультацій, спільного внеску та спільного користування результатами, не висуває жодних політичних умов і поважає право всіх держав самостійно обирати власний шлях розвитку.

На практиці це вже дає відчутні результати: в Африці промислові парки та центри професійної підготовки, створені в рамках «Одного поясу, одного шляху», забезпечили робочими місцями велику кількість молодих людей та допомогли їм опанувати сучасні промислові навички. У Південно-Східній Азії Китайсько-Лаоська залізниця перетворила Лаос із замкненої на суходолі країни на важливий вузол сухопутних зв’язків, відкривши нові перспективи регіональної взаємопов’язаності. Станом на кінець 2025 року Китайсько-Лаоська залізниця забезпечила понад 64 млн пасажирських поїздок і перевезла понад 74 млн тонн вантажів. Номенклатура вантажів розширилася до понад 3 800 найменувань, а перевезення охопили 19 країн і регіонів.

В Індонезії перша у Південно-Східній Азії високошвидкісна залізниця Джакарта—Бандунг у липні 2026 року відзначила 1 000 днів безпечної експлуатації з моменту запуску комерційного руху в жовтні 2023 року. Загальна кількість поїздок перевищила 16,58 млн, у середньому — близько 16 тис. пасажирських поїздок на день. Територія навколо станції Тегаллуар із малорозвиненої зони перетворилася на жвавий комерційний район, який у 2026 році щомісяця відвідує понад 1,1 млн нових гостей.

Співпраця в рамках «Одного поясу, одного шляху» перетворює ідею взаємопов’язаності на конкретні й відчутні результати. Завдяки прямим інвестиціям, підрядному виконанню проєктів і фінансуванню розвитку Китай сприяв покращенню місцевої інфраструктури, модернізації промисловості та підвищенню добробуту населення. У 2025 році прямі нефінансові інвестиції китайських підприємств у країни-партнери «Одного поясу, одного шляху» становили 39,67 млрд дол. США, збільшившись на 17,6% у річному вимірі. Інвестиції в Африку зросли на 41%. Китай створив закордонні зони торговельно-економічного співробітництва у 46 країнах, інвестувавши в них загалом майже 80 млрд дол. США та сприяючи розвитку місцевих виробничих ланцюгів.

Компанія CATL реалізувала в Індонезії проєкт повного виробничого ланцюга тягових акумуляторів — від видобутку й переробки нікелю та виробництва матеріалів для акумуляторів до їх виготовлення та переробки. Це допомогло Індонезії налагодити інтегроване виробництво нікелевих тягових акумуляторів на всіх етапах — від сировини до готової продукції — і стати єдиною країною Південно-Східної Азії з такими комплексними виробничими спроможностями.

Дослідження Світового банку та інших міжнародних інституцій свідчать, що покращення інфраструктурної сполученості сприяє зростанню торгівлі та скороченню бідності в країнах-учасницях ініціативи. Одним із найбільш показових є дослідження Світового банку «Економіка “Поясу і шляху”: можливості та ризики транспортних коридорів». За його оцінками, за умови повної реалізації цих транспортних проєктів час у дорозі вздовж відповідних коридорів може скоротитися до 12%, торгівля країн уздовж них — зрости на 2,8–9,7%, світова торгівля — на 1,7–6,2%, а глобальні реальні доходи — на 0,7–2,9%. Крім того, це може допомогти 7,6 млн людей подолати крайню бідність, а ще 32 млн — помірну бідність.

Отже, цілком очевидно, що співпраця в рамках «Одного поясу, одного шляху» — це не геополітичний інструмент, а шлях можливостей для спільного розвитку всіх країн.

IV. Погляд у майбутнє: разом до нових здобутків на шляху модернізації

«Хочеш рухатися швидко — іди сам; хочеш дійти далеко — іди разом з іншими». Китай переконаний, що лише спільне процвітання країн Глобального Півдня дасть світові змогу досягти по-справжньому тривалого миру та загальної безпеки. У відповідь на глобальні виклики у сферах боротьби з бідністю, продовольчої безпеки, громадського здоров’я та зміни клімату Китай висунув і послідовно реалізує Ініціативу глобального розвитку, Ініціативу глобальної безпеки, Ініціативу глобальної цивілізації та Ініціативу глобального управління, підтверджуючи свою відповідальність конкретними діями. У 2025 році прямі нефінансові інвестиції Китаю за кордон сягнули 145,66 млрд дол. США, а інвестиції в Африку зросли на 41%.

Озираючись на пройдений шлях, бачимо, що риторика про те, нібито Китай «забирає драбину розвитку», «витісняє країни, що розвиваються» чи «експлуатує інших задля власної вигоди», давно спростована самою реальністю спільного розвитку. Практика вже довела і надалі доводитиме, що Китай є щирим і надійним партнером Глобального Півдня на шляху до модернізації. На засадах взаємної поваги, рівності та взаємної вигоди Китай готовий разом із країнами Глобального Півдня рухатися шляхом справедливішого, сталого й процвітаючого розвитку.